Інтернет у школах Миколаївщини: доступ до знань чи тест на цифрові реформи?

Інтернет у школах Миколаївщини: доступ до знань чи тест на цифрові реформи?

Як виявляється, 81% закладів загальної середньої освіти області, а це – 416 шкіл, мають доступ до Інтернету, з яких 73% користуються wi-fi (304). У садочках ситуація дещо гірше – поки що 142 ДНЗ (67%) мають можливості «серфитись» на сторінках світової павутини. Якщо повірити статистиці наведеного документа, доступ до інтернету на Миколаївщині – найвищий на півдні України.

Тут, звичайно, не можу не порівняти це з іншою статистикою – здатністю користуватися глобальними знаннями різними групами користувачів для здобуття формальної та неформальної освіти. Пригадую і 2014 рік, коли я, працюючи головою Миколаївської обласноі ради, майже силоміць доводив колегам – головам районних рад важливість оперативних скайп-конференцій замість нікому непотрібних поїздок для зустрічей.
А тут, якщо говорити про маркери рівня цифрової освіти на Миколаївщині, виникають очевидні запитання.

По-перше, така статистика мала би свідчити про:
– наявність обов’язкового сайту садочка чи школи з достатнім змістом, враховуючи інформацію про розклад, особливості навчально-виховного процесу, досягнення колективу та вихованців;
– доступ до електронної читальні з наявними підручниками і текстами творів за шкільною програмою;
– рівень використання медіаосвіти, включаючи інтерактивні методи навчання;
– якість користування додатковими матеріалами для підготовки до предметних олімпіад, гурткової роботи, поглибленого вивчення окремих тем, предметів, курсу;
– вміння оперувати особистим кабінетом на сайті школи, УЦОЯО (результати ЗНО), он-лайн-курсів;
– контроль батьків за якістю освіти, своєю дитиною, бюджетом школи, харчуванням, дозвіллям та ін.

Окрема тема – інтернет для учителів, які, безперечно, повинні володіти методиками, новими знаннями, підвищувати свій рівень, здобувати неформальну освіту, претендувати на кращі посади. А головне – навчити своїх вихованців уміло користуватися інформацією.

На жаль, є приклади того, що така статистика сформована виключно за принципом «загальна температура по лікарні», де інтернет – тільки в кабінеті директора, користування на заняттях – за розкладом, а wi-fi має низьку якість, мізерне покриття, обмежений доступ.
Серед глобальних проблем в Україні – нерозвинена інфраструктура, старі технології, низька комп’ютерна освіченість, піратство. Миколаївщина тут не виключення, особливо якщо говорити про віддалені чи важкодоступні райони.

Який може бути вихід у нашій країні з одними з найкращих ІТ-фахівців світу, в умовах прийнятої Постанови Кабінету Міністрів України «Про цифрову стратегію», якщо говорити про освіту?
1. Діджиталізація процесу навчання: масові он-лайн-курси, вебінари, он-лайн-конференції, інтернет-тестування.
2. Підготовка компетентнісного учителя та учня.
3. Знищення бюрократії.
4. Медіаосвіта.
5. Інтеграція до глобального освітнього простору шляхом 100% покриття Інтернетом.

Підтримуєте?

Тарас Кремінь, народний депутат України, ПП “НАРОДНИЙ ФРОНТ”