Безкоштовні квартири в Миколаєві: випадковість чи закономірність?

Безкоштовні квартири в Миколаєві: випадковість чи закономірність?

Поява можливості придбання вже другої квартири для найвидатніших спортсменів планети – спочатку для фристайліста Олександра Абраменка, а зараз – для Максима Ярового, – річ позитивна і правильна, але порушує низку важливих стратегічних питань життєдіяльності міста, яке, мов човен, снує від берега до берега.
А суть реакції в наступному:

1. Навіщо постійно купувати, причому шляхом перерозподілу коштів, а не прогнозованих на наступний рік сум, якщо можна масштабно інвестувати і будувати молодіжне житло через відповідні державні програми, зокрема, Державний фонд сприяння молодіжному будівництву?

2. Якщо є категорії спортсменів, яким безкоштовно видають квартири, чому не розширено перелік осіб, кому місцева влада могла би на ввірених їй правах і підставах, могла би впевненіше купувати чи поліпшувати житлові умови?

3. Чому в такому контексті не думають за інших. Скажімо, не розглядають можливості придбання квартири для Героя України Валерія Чибінєєва – капітана, командира роти снайперів 79 окремої ДШБ ВДВ ЗСУ, а також для родини загиблого Героя України полковника Сергія Кривоносова?

4. Чи не є важливим вирішення квартирних питань для забезпечення професіоналів важливих для області профілів: унікальних лікарів-кардіологів, всесвітньо відомих науковців, визначних освітян, легендарних корабелів, великих спортсменів, олімпійських та чемпіонів світу минулих років? Якщо це не робити зараз, хто викладатиме в університетах, відроджуватиме верфі, відкривати нові підприємства?

5. Коли вирішиться питання соціального житла для молодих спеціалістів, студентів ПТНЗ, ветеранів праці, учасників бойових дій? Доступне житло не будується зовсім, а в районах області – тим паче.

6. З якої причини немає окремої програми системного придбання житла на вторинному ринку?

7. Чи все так добре в роботі квартирного відділу міськради, скарги на роботу якого давно стали хронічними?

Чому я про це пишу? Тому що кожна із названих категорій інвестує до бюджету міста своїм талантом, репутацією коштами. Причому немалими.
Для порівняння: за результатами 2017 року одна тільки 36 бригада морської піхоти залишила в бюджеті Миколаєва близько 67 млн. грн. ПДФО, навзамін – наймізерніша за останні роки підтримка. Волонтери допомогли більше.

Переконаний, що не помиляється лиш той, хто нічого не робить. Зробити роботу над помилками – наша головна справа.

 

Тарас Кремінь, народний депутат України, ПП “НАРОДНИЙ ФРОНТ”