Тарас Кремінь: «В історії Миколаївщини 1941-1945 років лишилося чимало білих плям, і це – справжній виклик для майбутніх поколінь істориків»

Тарас Кремінь: «В історії Миколаївщини 1941-1945 років лишилося чимало білих плям, і це – справжній виклик для майбутніх поколінь істориків»

В історію Миколаєва часів німецько-румунської окупації 1941-1944 років сьогодні зроблено величезний внесок, відтепер професійні історики та усі, кого цікавить минуле нашої малої батьківщини, матимуть надійне джерело – книгу авторського колективу під керівництвом Євгена Горбурова «Николаевская область в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 г.г. Документы и материалы свидетельствуют», – заявив голова облради Тарас Кремінь на презентації цього унікального у своєму роді видання, що відбулася 3 квітня у обласній науковій бібліотеці ім. О. Гмирьова.

Тарас Дмитрович підкреслив, що попри важливість цих сторінок нашої, порівняно близької історії, попри те, що й досі живі свідки тих часів, дійсно серйозних, науково та методично виважених видань, які містили б в собі документи і достовірні свідчення, майже не існує. Остання подібна книга – «Николаевщина в годы Великой отечественной войны 1941-1945 г.г.» вийшла… понад 50 років тому. До того ж, з’явилася вона, радше всупереч, ніж завдяки тодішнім законам та правилам. Адже тоді більшість інформації в архівах знаходилася під грифом «Секретно», а решту часто не можна було копіювати. І навіть в цих умовах збірка документів про окуповану німцями та румунами Миколаївщину стала справжньою подією в науковому світі не тільки нашої області, а й усього СРСР.

— Науковий та історичний вклад авторів книжки, яку ми сьогодні презентуємо, важко переоцінити, — сказав Тарас Кремінь. – Кандидати історичних наук Євген Горбуров та його син Кирило, директор обласного архіву Лариса Левченко, начальник відділу інформації та використання документів обласного архіву Марина Мельник провели титанічну роботу, розшукуючи та систематизуючи раніше невідомі документи, повертаючи нам забуті імена, встановлюючи справжній хід тих чи інших подій. Саме такого підходу до історії, заснованому на безпристрасному аналізі фактів та документів, а не на політично забарвлених емоціях, не вистачає нашому суспільству. Я впевнений, що цим трудом відкрито нову сторінку у вивченні історії Миколаївщини часів війни. Відтепер наступні покоління науковців та ентузіастів рухатимуться далі вже з того місця, я на якому зупинилися автори цієї книги. А простір для такого руху надзвичайно широкий, адже тільки нещодавно відкрилися німецькі архіви, де стали доступними документи III рейху, в тому числі, і ті, що стосуються нашої області. Чекають на своїх дослідників архіви Румунії. Є що вивчати і в Росії, і в Україні. І кожна нова знахідка, кожне відкриття у цій галузі збагачує кожного з нас об’єктивними знаннями про нашу історію, а значить, ніколи не перерветься той зв’язок, що єднає покоління в єдину націю.